Cпецпроекти

Веган, солодкоїжка, кавоман. Що любили їсти політики початку ХХ сторіччя

Їжа
Автор: bit.ua

Хто з українських політиків в молоді роки витрачав останнє на цукерки? Хто засмагав голяка, вбираючи енергію сонця, а хто нажив собі прізвисько «морквоїд»? А хто не вживав алкоголю за жодних обставин?

Разом із пабом «Кінь у протигазі», який наприкінці вересня відкрився у Вінниці, та Сім’єю ресторанів Дмитра Борисова, яка консультувала проект, ми спробували з’ясувати цікаві факти з гастрономічного життя тих, хто творив історію в буремні 1917-1922 роки.

Героями нашого матеріалу стали гетьман Павло Скоропадський, очільник Генерального секретаріату УНР Володимир Винниченко, голова Центральної Ради УНР Михайло Грушевський, головнокомандувач Повстанської Армії України Нестор Махно та… голова Відновленої Польської держави Юзеф Пілсудський. Як він опинився у цій компанії, читайте нижче.

Павло Скоропадський

Коротка біографія: романтик, кавоман, Гетьман Української держави.

Навіть якщо ти — Гетьман України, лишайся чуйним чоловіком: завари міцну каву, змаж теплі булочки вершковим маслом і о 08:30 принеси коханій сніданок у ліжко. Павло Скоропадський одружився рано, проте дружину бачив з великими перервами: то воював в Австро-Угорщині, то в Маньчжурії, потім будував нову Українську державу. Однак коли Олександра Петрівна була поряд, його ранок неминуче починався саме так: зі сніданку для коханої.

Сам гетьман полюбляв каву, а за святковою вечерею, пригадують його гості та підлеглі, — червоне вино.

Сам гетьман полюбляв каву, а за святковою вечерею, пригадують його гості та підлеглі, — червоне вино. На свята Олександра влаштовувала пікніки для селян: вздовж берега річки розкидували рядно і розкладали на ньому вино і смаколики. Вона часто пригощала сільських дітей цукерками.

Не секрет, що більшість зустрічей штаб Скоропадського влаштовував у ресторані при київському готелі Continental. Там подавали наймодніші страви того часу, зокрема, й київську версію котлети де-воляй. Після чергового державного перевороту Павло Скоропадський емігрував до Німеччини, а його прибічники роз’їхалися чи не по всьому світу. Один із них, полковник Володимир Ященко, наприклад, прибув до Чикаго і зайнявся ресторанним бізнесом. Якірною позицією його меню, про яку писали Chicago Daily Tribune, Washington Post і ще безліч видань, була Chicken Kyiv – котлета по-київськи. На відміну від де-воляй, Chicken Kyiv подавали на картопляному пюре, а всередині неї було розтоплене вершкове масло з зеленню. Що було далі – ви точно знаєте.

Володимир Винниченко

Коротка біографія: конкордіанець та сироїд, мріяв про власний городик та Нобелівку. Очільник Генерального секретаріату УНР.

Володимир Кирилович був вегетаріанцем, що в Україні початку ХХ сторіччя вимагало деякої відваги. Колеги дражнили його «морквоїдом», і у відповідь їм розгніваний Винниченко закидав «трупоїдство» та жорстокість.

«А головне — харчуйся так, як повинна харчуватися людина за законами своєї природи: ніякого м’яса, ніяких трупів... Нічого вареного, печеного. Тільки те, що приготоване на кухні природи»

Емігрувавши до Франції, Винниченко і зовсім захопився конкордіанством і засмагав голяка, вбираючи енергію сонця. Тож немає нічого дивного в тому, що чимало героїв його романів та п’єс — переконані вегани, чи як-от у «Лепрозорії», сироїди: «А головне — харчуйся так, як повинна харчуватися людина за законами своєї природи: ніякого м’яса, ніяких трупів, ніяких соусів, ніякого шампанського, лікерчиків, ніяких кав, ніяких тютюнів і такого подібного. Нічого вареного, печеного. Тільки те, що приготоване на кухні природи».

У «Сонячній машині» — першому науково-фантастичному українському романі, до речі — Винниченко написав про вченого-вегетаріанця, який винайшов «сонячний хліб» і буквально зламав всю світову систему: трудящі світу відмовились від роботи, м’яса і їжі взагалі й ловили ейфорію від веганського «сонячного хліба» (для його виробництва потрібна була лише свіжа трава і сонячне проміння).

Винниченко продав права на роман в СРСР, а на гонорар купив 2 гектари землі у Мужені, неподалік Канн. Там він і прожив решту життя: трохи займався живописом, трохи писав п’єси й вирощував на продаж 100% органічні овочі.

Михайло Грушевський

Коротка біографія: любив історію та цукерки, читав нудні лекції, дружив з Рижим. Голова Центральної Ради УНР

Що нам відомо про Михайла Сергійовича? З юних літ турбувався етичною проблемою споживання м’яса, але веганом, як його колега Володимир Винниченко, він так і не став. З дитинства вів щоденник і занотовував туди геть усе, навіть кишенькові витрати. Завдяки цій звичці ми знаємо, яким Грушевський був солодкоїжкою. В його щоденнику постійно з’являються записи про покупки: цукерки, шоколад, цукерки, шоколад, шоколад, шоколад. І дещо рідше — обід у студентській їдальні.

Грушевський так сильно любив каву, що знав завсідників кожної популярної локації.

З переїздом до Львова у Грушевського з’явилась ще одна пристрасть — кава: витрати на кав’ярні часом вражали навіть Михайла Сергійовича. Він так сильно любив каву, що знав завсідників кожної популярної локації. До речі, тогочасні кав’ярні приваблювали гостей зовсім не арабікою власного обсмажування і навіть не ідеальним еспресо, а… новинами. Кожна пристойна кав’ярня виписувала десятки газет і журналів з усіх куточків світу, тож вся міська інтелігенція ходила читати й обговорювати свіжі випуски світової преси. За філіжанкою кави, звісно.

Більше за львівську каву київські побратими Грушевського радили остерігатися Рижого — так народники називали Івана Франка, якого недолюблювали за радикальну позицію й непередбачуваність. Утім, ці два кавомани все ж знайшли спільну мову — так, що навіть стали сусідами: Грушевський запропонував Франкові збудуватися на його приватній ділянці дім.

Нестор Махно

Коротка біографія: батько, анархіст, геній партизанської війни, alcohol free.

Про Нестора Махна ми всіляке чули: і як віддав мільйон карбованців на дитячі будинки, і як вивчив українську мову вже у дорослому віці, і як отримавши 13 куль, зумів утекти від зрадників з Ямполя. А от як Батько Махно обожнював борщ, могли і не чути.

На зустрічах, переговорах та святах у Махна їжа була проста, селянська — і її було багато. Інша справа з алкоголем: Махно був байдужим до випивки.

Кажуть, перша дружина Нестора, Настя Васецька з Гуляйполя, кохала чоловіка до нестями: коли він занедужав, щодня варила йому борщ на півні — так порадив лікар. Оксана Містюк, кухарка Махна, згадувала, що Нестор Іванович любив галушки й вареники, а найбільше — борщ з яблуками.

На зустрічах, переговорах та святах у Махна їжа була проста, селянська — і її було багато. Інша справа з алкоголем: Махно був байдужим до випивки, але як стверджують сучасники, в обідах все ж брала участь «якась червона наливка».

Юзеф Пілсудський

Коротка біографія: грабував банки, працював на японську розвідку, любив ванільні сухарики. Перший Голова Відновленої Польської держави.

Як він тут опинився? За таємну угоду з Симоном Петлюрою: Юзеф обіцяв визнати УНР і надати військову допомогу, Симон погоджувався віддати Польщі українську територію за Збручем.

Все близьке оточення Юзефа Пілсудського було розгублене його гастрономічним спартанством: на сніданок — лише міцний чорний чай без цукру і булка, обід — скромний, простий, часто без м’яса, вечеря — знову міцний чай і трохи фруктів або ванільні сухарики. До слова, в сучасній Польщі улюблені сухарики Маршала до чаю — популярний бренд.

Ад’ютант Пілсудського часто відмічав у своєму щоденнику: «Маршал з’їв лише частину вечері, не торкнувся обіду, відмовився від їжі». День, коли Пілсудський запропонував йому понюхати свіжу полуницю, був справжньою подією. Зате Маршал пив багато міцного чорного чаю: не менше п’яти-шести чашок щодень. Коли його дружина щомісяця запрошувала в гості чи не весь дипломатичний корпус та різних впливових людей, то, звісно, на чаювання.

На сніданок — лише міцний чорний чай без цукру і булка, обід — скромний, простий, часто без м’яса, вечеря — знову міцний чай і трохи фруктів або ванільні сухарики.

Але вся ця байдужість вмить зникала, досить було Маршалу почути розмову про свята. Щойно заходила дискусія, що готувати на Великдень чи як одягати ялинку на Різдво, Пілсудський негайно долучався зі словами: «А у нас в Литві, в Зулуві…» — і далі починалася детальна лекція про гастрономічні традиції литовців, поляків та всіх, хто мав відношення до його дитинства.

«У нас в Литві, в Зулуві, — говорив Пілсудський, — великодній обід мав бути дуже пишним. Треба було приготувати більше їжі, ніж могли з’їсти всі домашні разом з гостями. Ви навіть не уявляєте, скільки там всього було. В першу чергу — ціле порося, індички, телятина, шинка, ковбаси. Окреме місце займали бабки й мазурки. Бабки були, ясна річ, покриті глазур’ю та кольоровим маком. Скатертина мала бути прикрашена травою, так званим вилколаком, шинка — гвоздиками, а фігурка агнця мала стояти разом із прапорцем на тарілці з ніжними паростками вівса або ж сердечника. Яйця дівчата розфарбовували в найрізноманітніші кольори, користуючись якимись чудодійними способами».

*

У пабі «Кінь у протигазі» можна спробувати справжній український борщ (59 грн), вареники з м’ясом мангалиці (49 грн), кнедлі інтерданта, галушки з індичкою, лісовими грибами та вершками (98 грн), запечені свинячі ребра, як у корчмі на Поштовій (149 грн), котлету по-київськи (98 грн), печеню міністерську (ніжний шмат яловичого філе, 198 грн) і навіть торт «Директорія» (59 грн). Вінниця, вул. Петлюри, 20.

Колажі: Ольга Сосюра

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: