Cпецпроекти

Сир-антисептик та зелені апельсини: 10 фактів про їжу, які ви могли не знати

Їжа
Автор: bit.ua

Їжа – основне джерело нашої енергії та здоров’я. Однак часом ми можемо навіть не знати, що ми їмо.

Чому колір фрукта саме такий? Чому у світі існує так багато різновидів макаронних виробів? Яка рослинна культура найпопулярніша? Яке місце ананас має у злочинному світі?

Відповіді на ці та інші запитання можна знайти у книжці «100 фактів про їжу», яка вийшла у видавництві #книголав. Ця дитяча енциклопедія допоможе зрозуміти, що за будь-яким продуктом чи стравою прихована неймовірна історія, яка пояснить їхнє походження, поширення чи цінність. У виданні є не лише пізнавальні факти, а й корисна інформація про вітаміни та здорове харчування. 

Гастроексперткою українського видання стала Аврора Огородник

1. Хустинки й коліщатка – це ще й назви макаронних виробів.

Усі види макаронних виробів спочатку виготовляють однаково: борошно з твердої пшениці змішують з водою. А вже потім їм надають сотні різних форм. Кожна форма пасує до певного соусу і має спеціальну назву.

  • Гребінці – густі помідорові соуси.
  • Спіральки – соус песто, який заповнює їхні вигини.
  • Черепашки – вершкові соуси
  • Короткі – густі, м’ясисті соуси, які потребують виробів міцної форми, щоб не розтектися.
  • Довгі – масляні соуси, які змащують і розділяють окремі макаронини.
  • Дрібні – їх додають до супів і салатів.

2. Рослинна їжа – овочі, крупи та горіхи – містить необхідну для організму речовину.  Парадокс у тому, що цю речовину організм не може перетравити. Вона називається клітковина. 

Потрапивши у шлунок, їжа розщеплюється і перетворюється на клейку суміш. Потім вона проходить через 8,5 м закрутів і поворотів у кишківнику. Під час цього вода й поживні речовини потрапляють через тонкі стінки кишок у кров. Клітковина не перетравлюється і не поглинається, але вона потрібна, щоб травна система рухалася гладко. Харчі, що містять багато клітковини, також регулюють апетит, контролюють рівень цукру у крові та знижують рівень холестерину.

3. Помаранчі не помаранчеві, якщо ростуть у дуже спекотних місцях.

У регіонах, де завжди спекотно, шкуринка помаранча ніколи не стає помаранчевою, навіть якщо плід дуже стиглий. Тому в країнах із тропічним кліматом помаранчі залишаються зеленими.

Усередині всі помаранчі помаранчеві, а зовні спочатку зелені. Зелений колір утворюється через те, що у шкуринці є речовина під назвою хлорофіл.

У прохолодну погоду хлорофіл розщеплюється. Коли він зникає, шкуринка стає жовтогарячою. У спекотних регіонах США, де помаранчі залишаються зеленими, фермери обприскують їх газом – етиленом, – який розщеплює хлорофіл. Вони так чинять тільки через те, що помаранчеві фрукти легше продати.

4. Одна веселка на день – і лікар не потрібен.

Чимало лікарів радять людям щодня споживати багато кольорових фруктів та овочів. Продукти різних кольорів дають організму корисну для здоров’я суміш хімічних і поживних речовин.

  • Лікопен надає багатьом фруктам і овочам червоного кольору й тримає серце в тонусі.
  • Бета-каротин надає плодам помаранчевий і жовтий колір, а ще він корисний для шкіри й очей.
  • Вітамін С, що його містять жовті й помаранчеві фрукти, захищає організм від хвороб та підтримує імунітет.
  • Лютеїн, який міститься у харчах зеленого кольору, запобігає хворобам очей.
  • Листяні овочі також багаті на фолієву кислоту, що допомагає будувати здорові клітини.
  • Антоціаніни надають фруктам і овочам синього або фіолетового кольору, а також зміцнюють пам’ять і підтримують здорову роботу серця.

5. Одна рослина годує пів планети.

Для половини населення планети, тобто для майже 4 мільярдів людей, рис – головний харч. Іншими словами – продукт, з якого готують більшість страв.

150 мільйонів гектарів поверхні Землі відведені на вирощування рису. 750 мільйонів тонн рису вирощують щороку – це близько 35 квадрильйонів (35 з 15 нулями) зернин. Рис вирощують у понад 100 країнах на всіх континентах, крім Антарктиди. Рис відповідає за 1 з кожних 5 калорій, що їх споживають у світі щодня. Рис – це 3-тя найпопулярніша культура у світі після кукурудзи й цукрової тростини.

6. Найдавнішу куховарську книгу спекли в печі.

Близько 4000 років тому в Месопотамії (сучасний Ірак) хтось нашкрябав 35 рецептів на глиняних табличках. Потім їх запекли в печі, щоб ті стали міцні, мов камінь, – такі міцні, що текст досі можна прочитати.

Писар вів записи системою письма, що зветься клинопис. Він занотував рецепти м’ясних бульйонів, пирогів з дичини й каш. Однак оминув деякі важливі деталі, як-от скільки брати кожного інгредієнта і як саме їх поєднувати.

7. Ананаси містять їдку речовину під назвою бромелаїн. 

Саме завдяки їй злочинці можуть стерти пучки пальців та не залишити жодних відбитків.  Їдкість ананасам надає бромелаїн – фермент, який розщеплює білки. З часом він «з’їдає» білки в шкірі й може взагалі стерти відбитки пальців. Якщо ти з’їси забагато ананасів, у роті пектиме, – це бромелаїн почне розщеплювати шкіру на твоєму язику.

8. Кетчуп водночас твердий і рідкий.

Кожен, хто пробував добути кетчуп зі скляної банки, знає, що той поводиться непередбачувано: не встигнеш і оком змигнути, як нерухома тверда речовина – хляп! – і перетворилася на рідку.

Кетчуп має особливу властивість – зсувове рідкішання. Тобто він рідшає, коли до нього прикладають силу, трусять або помішують. Легко потрусивши пляшку, ми навряд чи зрушимо кетчуп з місця. 

9. Сир захищав рани фермерів від інфекцій.

Щоб надати блакитним сирам особливого, пікантного присмаку, до них додають цвіль. Вона має назву пеніцил. Із неї ж виготовляють лікарський засіб – пеніцилін, – який лікує інфекції.

Блакитний сир, скоріше за все, з’явився випадково. Сир, що дозрівав під землею, покрився пеніцилом – цвіллю, що перекинулася на нього з долівки печери чи погребу. Французькі пастухи виявили, що порізи й подряпини загоювалися швидше, якщо втерти в них блакитного сиру. Вони не здогадалися, що цвіль – це антисептик, який не дає інфекціям потрапляти в рану.

10. Консервний ніж винайшли за 48 років після появи консервних бляшанок.

Уперше продукти законсервували 1810 року, тоді як консервний ніж винайшли аж 1858-го. До того моменту, щоб відкрити бляшанку, найлегше було скористатися молотком і стамескою.

Дізнатися більше про улюблені продукти та страви із книги «100 фактів про їжу» можна за посиланням: https://cutt.ly/fuPgB6j

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
 

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: